Матусині скарби

Люблю ці коробулічки. Особливо їхній вміст.

От уявляю, як повиростають мої хлопці, а я збережу малесенькі носочки і навіть не буде віритися, що вони коли були такими малесенькими.

 Бо воно ж дуже-дуже швидко проходить.... Здається, декрет, дома, одне і те саме, кухня-стірка-утюжка-прогулка-сон-і так по кругу. Але ванька вже рік ходить в садочок і я розумію, що бачу його тепер набагато менше, і вже не памятаю коли ми були вдома разом...

Ітак з одного боку хочеться-хочеться, щоб і Степан пішов в садочок, появився вілиний час і "непривязаність" додому. Але ж і це мине. І я буду скучати по цим дням.....

Але сьогодні я я прийшла із скарбничкою.

Мені вона і вийшла хлопчача, але якась дуже мила і ніжна. Тут і трошки мережива і прімовський "ананас". Я цього ножа тільки-тільки купила. Колись дуже хотіла, а зараз попався  на розпродажі, я подумала-подумала, і хай здається тільки лінивий таким не награвся, мені подобається. Класика - вона завжди в моді.  Ця серветочка мені додає затишку в роботах. 

От і вийшла така собі мамина ніжність, якої потім не буде. Бо в п'ятнадцять не потіскаєш і не поцілуєш, так як ще можна в два і в три)))

Я приєднаюсь  до затишного завдання ЧБ "Скрапмір"

В якості ОЕ - і мереживо, і стрічка з помпошками, і імітація вязаної серветки - вирубка.

А якщо я раптом виграю, то з радістю спробую великий набір колекції LittleBear - ще один приклад хлопчачої ніжності.

І в галерею ПЧ запишусь - в роботі використано папір з колекції BabyBoy.

І поки я дописувала цей пост, промайнула думка - блог це ж вже також свого роду класика. Не інстаграм, не соцмережі, а тут в блогодомі - якось затишніше для висловлення свох думок....